Складання договору між учасниками компанії на практиці

Якщо в компанії є два або більше учасників, гарних стосунків і усних домовленостей недостатньо. Укладення договору учасників у компанії допомагає зафіксувати, як приймаються важливі рішення, який внесок робить кожен учасник і що відбувається, якщо чиїсь плани змінюються. Найкорисніше укласти договір тоді, коли співпраця налагоджена. Коли виникає конфлікт, кожне формулювання стає чутливішим, а досягти згоди — важче.

Договір учасників — це не лише документ для великих компаній. Це практичний інструмент і для товариства з обмеженою відповідальністю, заснованого двома друзями, і для сімейного бізнесу, і для стартапу, що розвивається. Добре складений договір не передбачає, що учасники посваряться. Він дає їм чіткий порядок дій на випадок, якщо погляди, трудовий внесок або життєві обставини більше не збігаються.

Чому статуту самого по собі часто недостатньо для вирішення проблем?

Статут товариства з обмеженою відповідальністю є обов'язковим документом, однак його роль обмежена. Зазвичай у ньому зазначаються розмір статутного капіталу, номінальна вартість частки, основи управління та інші питання, передбачені законом. Статут є доступним для комерційного реєстру, а його зміна вимагає дотримання встановлених формальних вимог.

У договорі учасників натомість можна домовитися про деталі, які не бажано розкривати публічно або які недоцільно включати до статуту. Наприклад, договір може регулювати трудові обов'язки учасників, принципи оплати праці, обмеження конкуренції, зобов'язання щодо фінансування та порядок продажу частки.

Важливо розуміти, що договір учасників не замінює статут. Ці документи мають бути узгоджені між собою. Якщо в договорі передбачено, наприклад, особливий порядок голосування, але статут або закон встановлює інший обов'язковий порядок для конкретного рішення, ситуацію слід оцінювати в сукупності. Інакше внутрішня домовленість учасників може бути обов'язковою для них, однак саме рішення компанії може стати підставою для окремого спору.

Які питання слід врегулювати в договорі учасників?

Хороший договір починається не зі стандартних пунктів, а з чесних відповідей. Хто виконує щоденну роботу? Хто вносить кошти, контакти або знання? Чи всі учасники хочуть розвивати компанію в одному темпі? Коли може знадобитися додаткове фінансування?

Прийняття рішень і глухий кут

У компанії з міноритарним і мажоритарним учасником необхідно чітко домовитися, які рішення приймає правління, які — учасники, а коли потрібна згода всіх або певної більшості. Особливої уваги потребують, зокрема, отримання позики, продаж суттєвих активів, залучення нового учасника, виплата дивідендів і суттєва зміна виду діяльності.

Особливу обережність слід виявляти в компанії з часткою 50/50. Якщо обидва учасники мають рівну кількість голосів, розбіжності можуть паралізувати всю діяльність компанії. До договору можна включити порядок виходу з глухого кута: спочатку переговори протягом визначеного строку, за потреби — залучення посередника, і лише після цього — рішення, пов'язане з викупом або продажем частки. Єдиної універсальної моделі не існує. Для одних компаній підходить взаємна пропозиція про викуп, для інших розумніше надати вирішальний голос незалежному раднику лише з чітко обмеженого питання.

Трудовий внесок, винагорода та відповідальність

Багато суперечок виникають не через гроші, а через відчуття, що один учасник робить більше за іншого. Якщо один керує продажами, другий — розробкою, а третій вносить лише капітал, це варто зафіксувати з самого початку. Договір може визначати мінімальний трудовий внесок, роль учасника, принципи звітності та те, чи виплачується винагорода у формі заробітної плати, плати члену правління або плати за послуги.

Тут слід уникати розпливчастих обіцянок на кшталт «сприятиме розвитку компанії». Якщо трудовий внесок є суттєвою умовою набуття частки, має бути зрозуміло, що робить учасник, у який строк і що відбувається в разі суттєвого порушення зобов'язання. Водночас договір не повинен робити підприємництво надмірно негнучким. Ролі в компанії, що розвивається, змінюються, тому договір має залишати місце для розумних домовленостей.

Залучення фінансування та розподіл прибутку

Компанії може знадобитися фінансування ще до того, як вона почне отримувати прибуток. Учасники мають заздалегідь домовитися, чи надаються додаткові кошти у формі позики, вносяться як внесок до статутного капіталу або залучається зовнішній інвестор. Також слід продумати, чи зобов'язані всі учасники вносити кошти в тій самій пропорції та що відбувається, якщо хтось із них не може або не хоче цього зробити.

Щодо дивідендів, законодавча можливість їх виплати не обов'язково означає, що це є доцільним для компанії. У договорі можна передбачити, що протягом певного періоду отриманий прибуток спрямовується насамперед на розвиток, погашення боргів або формування резерву. Це не позбавляє учасників їхніх прав, але допомагає уникнути ситуації, коли один хоче вивести кошти, а інший — інвестувати.

Продаж частки та залучення нових учасників

Частка в компанії не завжди є активом, який можна вільно продати. Для інших учасників може бути вкрай важливим, хто до них приєднається. Тому в договорі учасників часто передбачається переважне право купівлі або обов'язок запропонувати частку наявним учасникам перед її продажем третій особі.

Корисно також домовитися про ситуації, коли мажоритарний учасник бажає продати компанію в цілому. Право спільного продажу захищає міноритарного учасника, дозволяючи йому продати свою частку на тих самих умовах. Обов'язок спільного продажу, своєю чергою, може дозволити покупцю придбати всю компанію, якщо передбачена більшість учасників погоджується на продаж. Ці умови потребують точного формулювання: яка ціна, який спосіб оплати, які гарантії покупця та хто несе відповідальність після укладення правочину.

Укладення договору учасників у компанії — це не формальність

Зразок, знайдений в інтернеті, може надати ідеї, однак його не слід розглядати як готове рішення. Зразок не знає, чи має компанія двох рівноправних засновників, пасивного інвестора, сімейні зв'язки, об'єкти інтелектуальної власності або партнера з іноземної держави. Загальний текст також не показує, які ризики є найбільш імовірними саме для цих учасників.

Практичний договір зазвичай розробляється таким чином: спочатку визначається структура власності компанії, цілі та можливі точки напруженості. Потім погоджуються принципи та оформляються таким чином, щоб відповідати закону, статуту та іншим договорам. Якщо учасники водночас є членами правління або працюють у компанії, необхідно також переглянути їхні трудові відносини та порядок оплати праці.

У договорі варто окремо врегулювати конфіденційну інформацію та майно компанії. Списки клієнтів, ціноутворення, бізнес-плани, програмне забезпечення, дизайни та створені матеріали можуть бути найціннішою частиною компанії. Слід чітко визначити, кому належать права, створені в процесі роботи, і що учасник може використовувати після виходу з компанії.

Коли слід переглянути наявний договір?

Договір учасників — це не документ, який підписується при заснуванні та забувається в шухляді. Перегляд є виправданим, коли до компанії приходить інвестор або новий учасник, змінюються частки, розширюється діяльність, один із учасників залишає щоденну роботу або компанія починає отримувати значний прибуток.

Змін може вимагати і саме життя: фінансові труднощі учасника, розлучення, спадкування або тривала непрацездатність можуть впливати на долю частки та управління компанією. Обговорювати ці теми неприємно, однак завчасна домовленість захищає як компанію, так і учасників та їхні сім'ї.

Чітка домовленість забезпечує компанії спокійну роботу

Договір учасників не усуває всіх розбіжностей. Однак він допомагає перетворити розбіжність на питання, яке можна вирішити, а не на особисте протистояння. Якщо важливі правила узгоджені тоді, коли учасники довіряють одне одному, компанія зможе продовжувати роботу навіть у складніших ситуаціях.

Якщо ви хочете скласти договір або перевірити наявний документ, юридичне бюро Eurocity допоможе обговорити ситуацію, роз'яснити можливості зрозумілою мовою та оформити рішення, яке відповідає потребам вашої компанії. Хороший відправний пункт простий: зафіксуйте не лише те, як починається співпраця, а й те, як вона справедливо продовжується в разі змін.